Чорний квадрат. «Телеграма загублених мрій»

Колись, щоб сказати «люблю», люди чекали тижнями. 
Колись запах нової книжки був окремим видом щастя. 
Колись адреси пам’ятали напам’ять, а найважливіші слова друкували на машинці — з помилками, закресленнями і тремтінням пальців.

Ця вистава — тепла й смішна подорож у час, коли листи писали від руки, телеграми приходили серед ночі, фотографії чекали з проявки, а люди знаходили дорогу без GPS — зате часто знаходили одне одного.

На сцені оживає світ паперових книжок, касет, друкарських машинок, телефонів із диском і дворів, де знали сусідів на ім’я. Світ, у якому повідомлення не «скидали», а берегли в коробках десятиліттями.

Для тих, хто це пам’ятає, — це зустріч із власною молодістю. 
Для тих, хто народився вже у світі смартфонів, — можливість побачити, як люди жили без Wi‑Fi… і чомусь були трохи ближчими.

Це вистава про час, який не повернути. 
І про речі, які, можливо, ще не пізно повернути.