Двір дитинства. Занехаяне подвір`я у селі. Українське наше з вами село, до якого приїздять до бабусі дочка й онука у гості з города. Гарні і прекрасні. Зустріч бабусі, яка ніколи моря не бачила і в Києві не бувала, та онучки з айфоном, і всім атрибутом "дівчини з метро". До них долучити ще Жіночку -Людочку, яка досі не може забути як у неї "канхветки по полу розсипалися". А може те і не забудеш ніколи?
Як двір дитинства поступово перетворюється у двір тортур."І куди ти з цього двору дінешся? хіба що на кладбіще!" – говорить бабуся стиха.
ПН-ПТ (9:00-19:00)
ФОП Вронська Л.П., 2026 год
