Що робить людину людиною?
Зовнішність? Походження? Влада? Віра? Чи здатність співчувати?
У центрі цієї історії – кілька людей, долі яких випадково переплітаються під склепіннями величного Собору Паризької Богоматері. Циганка Есмеральда, дзвонар Квазімодо, священник Клод Фролло, капітан Феб… Кожен із них прагне любові, свободи чи визнання. Але кожен обирає свій шлях до бажаного.
Це історія, у якій дуже легко засудити. І значно важче зрозуміти.
Хто насправді потворний? Той, кого всі відштовхують через його зовнішність? Чи той, хто ховає свої найтемніші бажання за красивими словами, високим становищем або благими намірами?
«Собор Паризької Богоматері» – це не просто сценічне втілення роману Віктора Гюго. Це реквієм за людяністю. Вистава про те, як легко втратити себе, коли страх, пристрасть або влада стають сильнішими за совість.
І, можливо, найважливіше питання, з яким ви вийдете із зали:
Чи справді чудовиська виглядають так, як ми звикли думати?